Моя мамо, не плач, не вернуся,
Вже в далекі краї я лечу,
Вже до серця твого не горнуся,
Бо ціну за свободу плачу.
Мамо, знаю, мене ти любила,
Завжди ждала мене край вікна,
Ти для мене усе би зробила,
Та настала вже черга моя...
Ти не бійся, вже болю немає,
Все минуло: і розпач, і страх.
Про одне я лиш Бога благаю,
Щоб країна минула цей крах...
Та ти знаєш, тебе не забуду
І зимою до тебе вернусь,
Я твоєю пташиною буду,
Я до ніг твоїх низько вклонюсь.
Я тихенько тобі заспіваю,
Я розвію твій смуток і жаль.
Знаю, серце твоє помирає,
Що вбиває його ця печаль.
Та настане весна довгождана,
Лід розтане, і все оживе.
І відступить ця смерть невблаганна,
І життя розпочнеться нове!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609063
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.09.2015
автор: Софія Флис