Змалено, змелено, змолено ранком,
Щось неминуче гризе уночі.
Cтогне душа,як знедолена бранка,
Бо розривають у шмаття корчі?
Стулене, стелене стало і скиглить -
Щось, мабуть просить, не чую - удам.
Як те навіжене вигнать чи вилить,
Щоби забути - віддати на злам?
Пиляне, палене в пам"яті б"ється,
Тихо так каже, якби ще й почуть...
Не помічати, якщо й розірветься,
Бо розірветься вже скоро, мабуть...
Вересень 2105.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2015
автор: Ліна Ланська