Старий Хрещатик пережив століття.
Мільярди ніг пройшлися по спині.
Та дощ змивав сліди, вітри змітали смі́ття,
Поки́ не полилася кров синів…
Ожив Хрещатик – стрепенувсь у болі,
І застогнала змучена земля.
Стоять пере́вертні в залізному камзолі.
А на дітей наводиться приціл з кремля.
Реве смертями місяць лютий,
І ріки крові замерзають в лід.
Голосять, плачуть, умирають люди –
За честь, за гідність, сонця схід.
Коли здіймають руку на дитину –
На звірів обертаються батьки.
Коли плюють у душу України,
Коли свинець краде життя у сина –
В підмогу із могил встають діди.
Козацька воля спопеля вогнями
Пере́вертнів, убивців і катів.
Воскресне пам'ять тими іменами,
Що з України вигнали чортів.
Небесна сотня поєдналась з ними,
Злетіла ввись, аж ген за небокрай.
Кричить Хрещатик лицями святими,
Їх душі – в небі України.
Їх подвиг серцем пам’ятай!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608987
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 24.09.2015
автор: Nestrymna