Нам наказують піти
До сусіднього неба
У хвіртці закликали взійти
Том Йорк і Бйорк
Я не вірю в оточення
І в любов до кінця
Ця "межа" скорочена
Ти прийшла,а вона вже забута
Й неважливо хто це
У вподобаннях статі відмінностей нема
До кого тягнеться
Того й хапа
"Життя калічить" яка же маячня
Вода у шторм перетворившись вийшла
Вона сама так вирішила
Провина клячею лежить на ваших спинах
Психоделічна тиранія пошматує
Розчавить колишню сутність і буття
Не сміють підійти і дужі воїни
Травневий день,пташиний перегній
Бум-бам,скрипить підстилка
Пульт грає перебори струн
Гарчить ліноліум од пальців
Навколо стін приклеєний папір
От,що таке психоделія
І не забудьте додати кольорів
Їх має бути якомога більше
Бо ми усьго-навсього одноманітні дурні
Не стане більше сірості в лайні
Проблеми рішаться простим і різним кліком
І батько сьогодні не помре
Самоутворена пора ці кулі вб'є
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608849
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2015
автор: Богдан Костін