Хата скошена, двір в бур'янах,
Немає ні стежки, ні ходу.
У розкішних багряних садах
Віти гнуться від стиглого плоду.
І самотність гуляє навкруг,
Розметавши крил згини широкі.
Ген, за поле, за скошений луг
Повтікали у балки глибокі
Запізнілі квітки і трава,
Під осінньою спекою зжовкла.
Так, колись тут душа жива
Голосами дзвеніла та змовкла,
Відійшла у далекі краї,
Де існують іще перспективи...
Залишиись лише кураї, -
Свідки радощів, слави і сили.
І тепер - тиша, спокій і сум,
Розквітають щороку, мов квіти...
Місце для найжиттєвіших дум,
Де душа може просто спочити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2015
автор: Алеха