Свобода – це розчинена тюрма.
Лети, пташино! Можеш бути вільна!
А я – все повертаюсь крадькома.
А я – закон порушую свавільно.
Навіщо – одинокий той політ,
Коли довкола мене – тільки небо?
І я – стривай! – вигукую услід.
І я – руками спраглими – до тебе.
Сльозами – нерозказаних благань
Долаю всі можливі перешкоди.
На мить одну сумісних сподівань –
Я проміняю запросто свободу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2015
автор: Monro_3oktober