Мої сни як внутрішній Інтернет
де ти загубила пам’ять
Дощ налаштовує свій кларнет –
хоче птахів побавить
Осінь на доторк наче м’яка
і пахне твоїм тілом
Пестить волосся чиясь рука
День пригасає сріблом
Чомусь набридло слухати пульс
Я бачив край а осліпнув у центрі
І все одно я зранку чомусь
натисну клавішу „ENTER”
Я запакую тебе в конверт
і відішлю до неба
Дощ подарує мені кларнет
бо йому вже нічого не треба
Сонна і лагідна ти стоїш
вдивляючись в мокрий простір
А за вікном підкрадається ніч
невідворотна як постріл
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2015
автор: Валентин Терлецький