Щодня у нас одне і теж-
мене ти ігноруєш.
Про це тобі говорю я,
а ти мене не чуєш.
Прокинувшись на кухню йдеш,
пєш чай і чистищ зуби.
Нескажет ти мені "привіт",
не поцілуєш в губи.
Не скажеш більш нічого ти,
а лиш зачинеш двері
і на роботі ти весь день,
вернешся на вечерю.
Я за тобою піду вслід
і буду працювати.
[color="#822a2a"]Продукти куплю і піду
вечерю готувати.
Помию посуд,приберу,
кота я погодую.
Зроблю салат,зроблю котлет
вечерю я ж готую.
Повернешся з роботи ти,
відчинеш тихо двері.
Зайдеш в кімнату,віддихнеш
і сядеш за вечерю.
Поївши ляжеш на диван
і включеш телевізор.
Весь вечір дивишся футбол,
з дивану ти не злізеш.
А я на кухні хлопочусь
тобі їжу готую.
Допомогти тебе прошу,
а ти мене не чуєш!
І подивившися футбол,
ти швидко підеш спати,
а ше на мене накричиш:
"мене вже не чіпати" !
Ти не спитаєш ,що мене
щодня дуже турбує,
а може сталася біда,
а ти мене не чуєш!
Тобі до мене нема справ,
для тебе я прислуга.
Помий,подай і принеси
від тебе я лиш чую.
Коли я щось зроблю не так
кричиш ти і лютуєш
і не спитаєш чому так
бо ти ж мене не чуєш!
Чому все так незнаю я,
може мене не любиш?
чи шлюб для тебе це пустяк?
чому мене не чуєш?
Живем з тобою уже рік
і це ще дуже мало,
а я неможу більше так,
мене вже все дістало!!!
05.12.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2015
автор: хризантемка