Ти чуєш, любий, як пахне весна ... і верби шумлять у долинах.
Он млин в далині і хлюпоче ріка, а в грона рясніє калина.
Небо бачиш? Яке ж запальне: ясніє - рожевим світає.
Та промені зійдуть для тих, хто справді і щиро кохає.
Все буде.
Я знаю.
Направду. Повір!
Не згасне наш промінь, не згасне.
Ще буде серпень і наша весна, і вранішнє сонечко ясне .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2015
автор: Іванка Костів