Тато... Відвези мене в Нью-Йорк.
Обіцяю бути чемним.
Відвези мене в Нью-Йорк!
Ну відвези!
Подивись, хіба я тут живий? Чи мертвий?
Подивись і сам скажи.
Бо тато, як побачиш мої очі,
То сам захочеш на руках туди мене нести.
А пам'ятаєш, ми ловили рибу?
А пам'ятаєш, ми ходили на гриби.
І так безпечно було, - гратися за твоїм тилом.
Чому ж той час мене покинув назавжди?
Тепер так важко стало жити.
Так стало важко між людьми!
Я б так хотів, щоб хтось мене закутав,
Бо часом і дорослі кажуть: “Захисти”.
О, тато! Відвези мене в Нью-Йорк.
Чому, не знаю, але там себе я бачу.
Відвези мене в Нью-Йорк.
Ну відвези!
Можливо, завелика забаганка?
Що ж… Усе так само, як завжди.
Ой тато, я тепер дорослий.
Прости, я щось розмазався на мить. Прости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608306
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2015
автор: RAY ZAVTRA