Мені вже відболіло, просто йди,
Туди, де бал веселощів грайливих.
Напийся знов цілющої води,
З фонтану почуттів палких звабливих.
Щоб та вода із Лети просто в кров,
Влилась у вени стрімко, як закляття,
Забудеш зразу, вирвавшись з оков,
Як ми палили уночі багаття.
Палили...навіть Місяць червонів,
А зорі падали з орбіт, забувши,
Що мають же світити до півнів,
У заздрощах, всього не осяйнувши.
Іди, вже...сліз не буде, не тремти.
Бо відболіло, наче... відчуваєш,
В коханні і життя - лиш дві верстви,
Які пробіг колись, тепер минаєш.
Замайоріло, засліпило в мить...
Гроза шалена вирвала із серця.
Тепер та рана ниє і щемить,
Чи на погоду випікає перцем?
Мені вже відболіло, заметіль
Укриє скоро всі стежки зумисне,
Щоб не стелити крижану постіль,
Зависне мороком...таки зависне...
07.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2015
автор: Ліна Ланська