Тепло погнали геть хуткі́ паса́ти,
Серця холодні, наче льодовик.
Джерела віри треба воскрешати,
Аби вогонь гуманності не зник.
Добро незгасне... ніби крити ні́чим,
Живи-люби собі без перешкод...
То хто ж нещадно душі покалічив,
Що світ у злобі втопиться от-от?
Все важче віднайти зато́ку істин,
Брехні та правди рі́ки - упритул.
Де вчора тільки процвітало місто,
Сьогодні - багновиця і намул.
І янгол, певно, поламає крила
В капкані непробудної пітьми...
Якщо любов уб'є зневаги брила,
За що нас нарекли тоді людьми?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608230
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.09.2015
автор: Уляна Яресько