Вечірня прохолода, та натовп не спішить
Кидати світлі мрії у проблески століть.
Ти щось комусь говориш у шепоті листків,
Допоки місяць поруч звертається до снів.
Стежина розпростерта, обійми в небесах,
Ріки бурлить неспокій - це човен у думках.
Русалкою, коралом і сповіддю доріг
Запахла ніжна м'ята, закутавшись у сніг.
Мій янголе безодні, приклич сумні слова,
Злий місяце у повні, залийся на раз-два!
Я бачу вітер тихий і літа марафон,
Ей янголе безликий, створи чіткіший фон!
©Діана Лакрімова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608085
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.09.2015
автор: Діана Лакрімова