Замалюй сіре з чорним своєї душі,
Ось коректор - моє розуміння.
Може трохи постогнуть забуті вірші -
Не тривожся, не прийдуть видіння,
Замалюй кілька цяток і вилий вином,
Десь там істина знову втопилась?
Я майну павутинкою, болісним сном,
І надією, що запізнилась.
Замалюй, щоб не бачили очі оті,
Що не знають ні втрати, ні болю,
Хай долають вершини важкі та круті,
Щоб тобі не почути:"Доволі..."
Замалюй...бездоганно, а крапку лиши
Непомітну яскраво - брунатну -
Моє серце... потроху рубай і криши,
Не болить, не відчую...не здатна...
20.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2015
автор: Ліна Ланська