І знов думки, мов чорні хмари,
Або химери, обступили.
Вони мовчали… не просили
Та тіні їхні все примари.
Примарні думки та бажання
Заполонили Світ та Тьму.
Тривогу сурмлячи в сурму.
Та нас штовхають на заклання.
Думки, думки… жорстокі діти
Нема від вас покою, сну
Ви все віщуєте біду,
Та все блукаєте між світом.
Мої думки, мені порада,
Та дивний світ на мОї очі,
Непевний вогник серед ночі
Мій співрозмовник та розрада.
Ви на гостини без запрошень,
Та й Ви не дзвонити у дзвоник.
Вам не потрібен джин та тонік,
Вас не турбує кількість грошей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607897
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.09.2015
автор: Dema