Гріх, то непослух і не диво , що він попереду іде.
Коли ми зраджуємо Бога, то ворог людський нас веде,
Шепоче лагідно, голубить, здається правдою воно,
Але брехню, як не прикрашуй, брехнею буде всеодно.
А Дух Святий, то наша совість. Ми – Духа Божого женем.
Неправду любимо і з бісом в «любові й радості живем».
Тоді, коли він вас закрутить і вже не вирватись, втекти,
Бідою, горем сильно мучить, тоді про Бога мислиш ти.
Душа загублена, порожня – без Духа Божого вона,
Неначе пустка і безодня, гріху кладова, ще й без дна.
Не жий з гріхом! Покайся швидше! І вже до Бога утікай!
Господь нас кличе! Не барися і сам ти Господа пізнай.
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2015
автор: Тріумф