На морі шторм, бурхливі хвилі.
Розбитий корабель на дні.
Він так чекає допомоги,
Але від кого і коли?!
А він хотів би так піднятись
І знову плавати в морях.
Та так судилося лежати
І думати: Чому все так?
А може корабель цей ти,
Який вже тоне щохвилини?!
А, може, бурі у житті
Зламали якір – нема надії?!
О, людино! Яке твоє життя?!
Пильніш приглянься, придивися.
А, може, ти хулиш Творця
Життям нечистим?! Схаменися!
Хто підніме, як не Господь?
Хто руку допомоги подасть вчасно?
Хто скаже: Я люблю тебе, приходь.
Я Батько твій, Я твій Пастир.
Я Лікар – полікую рани,
Я є Спаситель! Тільки вір,
І сльози литись перестануть.
І стихне біль, вгамується душа...
Цей корабель – розбитая душа.
Поламаний якір – сльози в очах.
Втікай від смутку! Втікай від сліз!
Тут є спасіння, придивись.
Тут Христос тебе чекає,
Чуєш?! Він стукає до тебе, відчини!
З Ним горя в світі не зазнаєш,
Він спокій дасть тобі, як дав мені.
З Ним серце вже не томиться – співає!
З Ним легко побороти страх.
Бо чистая любов страху не знає,
Прийди до Нього, забудь той жах,
Де ти жила, блукала і ходила;
Вином впивалась, розпусною була.
Душе, невже ти не стомилась?!
Невже ще мало сліз ти пролила?!
Ти не вагайся! Йди до Нього!
Христос навіки полюбив тебе!
Його любов немає меж –
Заради тебе Він страждав й воскрес!!!
2008 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2015
автор: Cвітлана Алістратова