Іди, не роздумуй. Вертатись не змусиш.
Дорога не зрадить, тримайся слідів.
Ти кроками теплі дощі каламутиш
У пошуках щастя, що хтось вже зустрів.
Твій погляд як небо, всі двері відкриті.
Якщо не сьогодні, то, друже, коли?
І кроки робили минуле розмитим,
Своє павутиння прощання плели.
Ось так і буває – звертаєш за обрій,
Присядеш на хвильку, а повз – все життя.
Найбільше багатство – лишатися добрим,
Лишатись собою, лишатися Я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607389
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.09.2015
автор: Олександр Гриб