Вогнем на небі кують сокири
А ми їх точем і точем сильно!
Колись, направляли на нас грамати
а зараз ми їм палимо хати.
Як зараз згадаю ті давні часи,
як ми вбивали й палили вінки,
як чергами з куль пробивали сараї,
як діти тікали бачучи танки.
Нетреба, ні не треба боятись,
бо небо над нами ще є!
Бо ми не здалися не склали ми зброю,
ніхто не тікав, а рвався до бою!
Як небо ще є те, нетреба боятись
зібратись у зграю, тікати, ховатись!
Це значить що є ще в країни надія,
остання, єдина, благанна і сива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607235
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 16.09.2015
автор: pes7