Давно зірки я рахував на небі,
Давно мені співали солов’ї,
У всі часи оте кохання треба,
Єдиного на всій святій землі…
Я обнімав тебе, як тополину,
Вуста гарячі цілував вночі
І так любив, як люблять Україну,
Ховався із тобою в сивучі…
Як хочеться прожити у коханні,
Через роки, крізь прожиті літа,
Біжать вони у сивому тумані,
А осінь, наче квітка золота…
Твої цілунки й досі пам’ятаю,
Їх переніс, як сповідь до Христа,
Живу і далі і тебе кохаю,
Бо ти для мене все життя свята.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2015
автор: Віталій Назарук