Під деревом поезії сьогодні людно.
Вирішують, що робити з ним далі.
Вже зроблено дійсно багато:
Щеплено його з коріандром,
секвоєю, фікусом і якимось кущем,
а також посаджено згори вниз,
обісцяно і зґвалтовано в дупла.
Якийсь дивак прорвався крізь натовп
і ножем невеликим в корі
робить надпис, мовляв, тут був я.
Хтось он розлігся під його тінню.
Хтось нишпорить в кроні, шукає плоди,
як гопник в кишенях чужих,
але які там плоди – не ті кишені,
не те дерево…
Інший виліз на гілку високу,
мусолить ширінку і – о сором –
а втім, що там у тебе?
Хтось приніс бензопилку, мовляв,
не має бути ніякого
такого дерева.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2015
автор: Микола Пушкін