[youtube]https://youtu.be/JovtIGuPJ4k[/youtube]Ніжно мене цілував у незаймані губи,
а я очей не могла, від сум"яття свого, підвести.
І досі - у снах - шепочу тобі: " Любий..."
Та спалило життя, по-між нами, ті давні мости.
Залишились вірші, що посіяні глибоко в душу,
залишились листи, що писала тобі стільки літ.
Ти не думай - спокій я твій не порушу!
Не сходиться клином,на втраченому, білий світ.
Так воно повелось - зустрінемось знову і знову...
Посміхнешся мені. Я у відповідь мовчки кивну.
Не наважишся ти розпочати бажану розмову -
- все в очах прочитаю... Від сум"яття свої відведу.
Ти пробач... І за ті почуття, що ховаєш,
і за те,що каблучку твою по сьогоднішній день бережу.
Це лиш спогад тепер.І не більше.Але,знаєш...
Іноді - в снах - я таки згоду тобі даю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2015
автор: Ruzhena