Нема вакцин, не знайдені ще ліки,
Загоїти, щоб душу і свідомість.
Тебе забути, а собі натомість,
Закрити чимось назавжди повіки.
Нема вакцини розуму додати,
Бо неможливе те, що неможливе.
Короткий біль розіпне від утрати,
Я знаю, знаю...та хіба ж важливо?
Коли нема вакцини,то й не треба,
Тріпоче знов пекельна лихоманка,
А крила підіймають аж до неба,
Хоч маю щастя тільки до світанку...
Нема вакцин...хіба якась молитва,
Щоб голову в ілюзіях втопити,
На смерть, титанів безкінечна битва,
Щоб розлюбити, щоби розлюбити...
07.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606674
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2015
автор: Лина Лу