█ НЕБО █

Чому  так  боляче  мені?
Небо,  закрий  на  хвильку  мені  очі.
Чому  так  боляче  мені?
Чого  минуле  те  від  мене  хоче?
Чого  так  посекундно  серденько  мені  куроче?

Чому  так  боляче  мені,  скажи?
Скільки  можна  бачити  смертей  і  сліз  -
Плодів  посіву  тої  зеркальной  пані?
Наче  троянди  жовті  в  жовтні  жовкнуть  зараз  скрізь
Друзі,  вороги,  чужі  й  кохані...
Як  зупинить  цю  косич?  Небо,  поясни...
Бо  хтось  маленький  тут  уже  на  грані

Чому  так  боляче  мені,  скажи?
Де  мої  крила  чисто-білі,  ті,  які  хотіла?
На  них  би  зараз  птахом  над  Землею  ввись  тихесенько  злетіла.
Присідала  б  мирно,  де-не-де,  і  обіймала  б  тих,  кого  не  вспіла
Бо  не  один  вже  вік  цим  палко  я  горіла...
Я  б  пеленою  світлой  накривала
Тих,  хто  в  житті  всього  цього  ще  не  пізнали  

Де  мої  білі  крила,  небо,  підкажи?
Я  ж  пам'ятаю,  
Як  роки  два  тому  на  них  літала...
Хто  обламав  мені  їх  до  крові?
Хто  по  нитці  розпустив  в  душі  все  те,  що  там  роками
З  любов'ю  чистою  плелось  руками  мами?
Хто  ту  свідомість  зруйнував,  розбив?
Хто  притопив  останнє  падніми  словами?
Хто  вбив  ту  платинову  гронь?
Пробив  хто  її  бронь,
Не  давши  написать  куплету?
Скажи,  то  хто  ж  там  відселив  когось  на  велику  рухнувшу  планету?

Чому  так  боляче  мені,  скажи?
Чого  усі  бажають  тільки  злоби?
Чого  все  кажуть  на  порі,  чого  раніше  би  ніколи  б?
Чому  всі  інші  гаснуть,  як  зірки,
Не  одсвітивши  сповна  свого  строку?
Навіщо  покидають  назавжди,
Не  залишаючи  адрес  і  номерів  відстроку?
Чому  так  боляче  за  ними,  слізно,  пусто?
За  жовтими  трояндами,  що  восени  
По  першому  морозі  відмерли  в  корені,
Хоча  могли  цвісти  так  рясно  і  доволі  густо.

Чому  так  боляче  мені?
Небо,  закрий  на  хвильку  мені  очі  -
Не  можу  вже  дивитись  на  все  це.
Я  б  зараз  вийшла  на  метрів  трьох  крильце...  
Де  мої  крила  чисто-білі,  ті,  які  хотіла?
Без  них  так  страшно  жить  -
Я  б  з  ними  зараз  птахом  в  твою  вись  злетіла...
Я  б  не  робила  зла,  клянусь,  ніком:
Я  б  все  вночі,
Я  б  все  тайком...
Я  б  з  ними  зараз  птахом  в  твою  вись  злетіла,
Я  б  присідала  мирно,  де-не-де,  і  обіймала  тих,  кого  не  вспіла

©Zah.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606506
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.09.2015
автор: Zah.