Люблю я ранок, хоч його просплю.
Люблю ранкове ясне світле сонце,
А ще безмежно щиро так люблю
Впустити теплий промінь крізь віконце,
Погратися з промінчиком малим.
Точніше, це він грається зі мною.
Так добре залишитися самим -
Він ділиться зі мною новиною.
Люблю я ранок, ніжний холодок,
І вітерець, і всю його свободу.
А ще люблю ранковий спів пташок,
Що чепуряться і наводять вроду.
Люблю блакить небесну ту без меж,
Що зранку так і грає кольорами.
Здається, небо близько і візьмеш
Відтінок ранку до своєї гамми.
Люблю я ранок за ніщо й усе,
За просто так, за миле існування,
За те, що він на промені несе
І радість, і добробут, і кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606202
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2015
автор: Олександра Бабич