місяць червоною плямою, над чорнотою крон,
хвилює в мені вулканами розгарячілу кров.
гойдає у гущі кавовій, думку в облаві хмар,
залиту весняним паводком, розсіяну наче пар,
про сотні дверей за спиною,та інших вперед доріг,
розбитих одною хвилею беззвучно об мій поріг.
й про те,що буває сумно так, коли в дефіциті ти
і тижні летять однаково, і в"януть в чашках зірки
підеш на чотири сторони-лишень повсякчас дзвони,
нема в світі випадковостей, й для тебе нема межі.
Мені надто мало простору в той час коли ти мовчиш,
і бракне для світу голосу, і ти мене знову злиш
Мені так далеко думати, до тебе, про тебе, про...
що мало б бути без паводків,та мій фрегат залило
Залило й з усім покінчено, я буду ламати глузд
тобі по мобільним лініям, збираючи на проїзд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2015
автор: Євгенія Муц