Давно на пальці не сідав метелик

Давно  на  пальці  не  сідав  метелик

Давно  на  пальці  не  сідав  метелик
Життя  загусло  чорним  киселем
Іду  в  найближчий  до  зірок  генделик
шукати  свій  улюблений  гарем
Ніхто  не  скаже  доброго  півслова
Ніхто  не  смикне  рятівну  струну
Втоплю  в  бокалі  свій  пригаслий  сором
Чиюсь  спідницю  палко  розірву...

За  барну  стійку  всілося  натхнення
кирпате
довгоноге
і  руде
Шмагає  погляд  як  безжальний  ремінь
моє  кохання  –  хворе  та  бліде
Навиворіт  самотність  одягнула  
мене  як  старий  вицвілий  піджак
До  мене  вічність  лапи  простягнула…
Схопив  метелика  і  стиснувся  кулак

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2015
автор: Валентин Терлецький