Чому вічність така коротка
Ти прокидаєшся, її поряд немає
Померла, потопає в пороках
Отрута замість чорного чаю
Вчора все було за правду
Здавалось реальним і щирим
Сьогодні тримаюсь за зраду
Щоб не жити тими очима
Серед чистого моря острів
Дивиться прямо у душу
Так радісно жити наосліп
Лиш пекло, прокидатись мушу
Серед нерівних ліній на стелі
Некоханих людей спавших поруч
Так я помер, ось моя кінцева
Я вбив свою вічність власноруч
Не прив’яжу канатом до пристані
Вона вся хитка і кишить тарганами
Моя участь - жити на відстані
Малювати в душі пентаграми
Тобі у відкритому морі вільніше
Серед сотень фрегатів і чайок
Високі хвилі обнімуть, зроблять тепліше
Мене ж вони тільки вбивають
Усі ми- зоряний пил, уламки комет
Всесвіт лиш стане чуть ширшим
Усе розійдеться і зійдеться в момент
Як вічність, яку я вже знищив
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605863
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.09.2015
автор: Джек і холод