Крила ночі у позолоті,
Небозводу сріблиста грань
Ніч в мінорі карбує ноти
Ген по серці - і то без вагань.
Ген, позаду вальси далекі
І минулих мрій міражі,
Тільки серця непевний клекіт
І небесні струни в іржі.
Осінь пахне мені тобою
Так до болю - хоч плач, хоч клич
Як повстати з того двобою,
Залишившись тут віч-на-віч?
Віч-на-вічно в полоні тіні,
Що твоїми очима - ой ні!
Понад відчаю хвилі сині
Заглядає в душу мені.
Заглядає лукаво, стиха
В глибину золотої тьми
Тінь ота - безкінечна втіха
З позолоченими крильми.
Вітер в'ється у темні коси
Піснеспівом солодких надій
Ти подібний мені на осінь,
Я шукаю тебе у ній.
3-6.ІХ.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605843
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2015
автор: Нічна Пташка