І кожен ранок як один
Коло плити з горням під каву
В музеї ранішніх картин
Лежить червона стрічка мляво
Його відкрили ще давно
Впустили теплу атмосферу
Тепер тут віскі чи вино
Вже не зігріє, все даремно
Чому в пилюці полотно?
І стіни вічним сном шепочуть?
Старе, подряпане вікно
Навряд чи жити знов захоче
Творці, художники, поети
Натхнення не знаходять більш
Нема ні пісні, ні сонету
Ні музи на маленький вірш
Тут не звучить фортепіано,
Самотньо. Стіл в кімнаті лиш
Гойдає скатертину п’яно,
Навіює мені: «Облиш»
І якщо верх взяла недуга
І якщо в серці: «Я - один»
Допоможи забрати тугу
З музею ранішніх картин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2015
автор: Tina Volnikova