Знов політики грають м’язами
Патріоти усі як один,
Кажуть: місто не правильно назване
І доводять безліч причин!
Місто рідне, церквами освячене,
І охрещене в хвилях Дніпра,
Є у тебе велике призначення
І чеснот незлічених гора!
Не міняєш шляхів траєкторії
В найсуворіші навіть роки,
І я радо вивчаю історію,
Як змужніло й зросло за віки!
Різний люд йшов твоїми дорогами:
І вельможі, й прості козаки..
Тут митці милувались порогами
І писали натхнені рядки!
Закрутило й у вир революції,
Бо народ завжди вірить вождям..
А вожді поринали в корупцію
Й грабували своїх громадян.
Все було на теренах історії
І трагічні, сумні сторінки..
Час повільно ті рани загоює,
Місто ж стрімко росте навпаки.
І не раз вже було переназване,
Втім – минуле з сучасним сплелись,
Із Дніпром твоя назва пов’язана
І Петровським, що жив тут колись.
Я не хочу вступати в полеміку,
Хто є вартий таких нагород,
Та не треба , панове, істерики!
Це вирішує тільки народ!
Велич міста від того не зменшає,
І любов не схолоне в серцях,
Бо воно таке - неперевершене
На земних і небесних шляхах.
І святкуючи міста народження,
Не тримай у кишені образ,
Хай тепло його буде у кожному,
Хто стикався із містом хоч раз!
Хто новітню напише історію,
І загиблим пошану воздасть…
Головне помилки не повторювать,
А не гратись зі зміною назв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605323
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 09.09.2015
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)