Берегами надій розлетілася мрія
Поки вірив,вона ще жила
Та із нею вмирала остання надія
Яка диким вогнем все з'їдала до тла
Яка диким вогнем пожирала
Бідну душу,що терпіть не могла
І душа та від болю вмирала
Бо знесиленою була
Вже терпіти вона не хотіла
Ні брехні,ні обіцянь
Пробачати вона вже не вміла
Й не виконувала бажань
Вона падала з раю у пекло
І потім піднімалась назад
Вона билася так запекло
Бо не хтіла попасти у ад
Бій кривавий був...В тому двобою
Відчуття було неземне...
І пораненою рукою
Та душа пригорнула мене
І в останній раз відчувалось
Як вона врятувала мене
І тоді мені вже здавалось
Що вона от-от помре
Вже не вперше,але й не востаннє
Відчуваю її я тепло
Відчуваю її покаяння
Що зігріти мене змогло
Що зігріти змогло і не дало
Погоріти моїм думкам
Що ціною життя попало
В той пекельний й смертельний капкан
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2015
автор: El DoRaDo