Не пройде ж все життя отак?
У самотності однокімнаття!
Чи це карма, чи вірний знак,
Що проходить воно задарма.
Чи вже шанси розтрачені всі,
Лиш на спроби, а не на роки,
Чи змивають в душі дощі,
Лихі спомини й гіркі уроки.
Правду кажуть, що перебрав,
Розміняв любов на утіхи.
Як не жив, мов в гарячці спав
І тепер попав у безвихідь.
А цигарка освітлює ніч,
Із балкону однокімнаття -
Видно світ, видно щастя мить,
Що напевне десь ходить здавна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2015
автор: Андрій Толіч