Чому тікаю знову? І від кого?
Лиш обрис чийсь позаду залишаю...
Та підсвідомо відповідь вже знаю,
Тому і душу сповнює тривога.
"Біжи, біжи.. Ти думаєш, що зможеш?
То обернись і впевнись, що дарма.
І виходу ніякого нема.
Ніколи ти мене не переможеш.
Бо винна, й вирок цей усім відомий.
Тож мучитиму, поки буде сил,
Як сонце вже зайде за небосхил,
І в жах поринеш добре так знайомий".
Я зупинюсь і подивлюся в очі,
Які лякають довго так мене,
Й скажу, нарешті, все те головне,
Що у думках повторюю щоночі.
"Не забирай, ти чуєш, більш нікого.
Усе віддам, але не втрачу їх.
Боротимусь з останніх сил своїх,
Та все одно здобуду перемогу".
Двобій почнеться. Хоч уже стомилась,
Зберусь. Не хочу загубити все.
Не знаю, що фінал нам принесе,
Бо вийшов час. Світанок. Ніч скінчилась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604990
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2015
автор: pad69