Вітер шумів, а хмари плакали
Осіннім затяжним дощем.
А ми з тобою все балакали-
І вечір, й ніч, іще, іще...
Ті хмари нам світили маками,..
І не було тому кінця,
Вони здавалися нам знаками,
То Бог нам слав свого гінця.
Ночі злітали, хмари плавали,
А наші праведні серця
Повні любові...І ми марили-
Так буде завжди...До кінця.
І нам тоді уже здавалося,-
Стало світліше за вікном,
І навіть хмари посміхалися,
З тобою нам лише удвох.
Ми не розвієм цю ідилію,
Що ми придумали самі.
Хай дощ іде...А ми щасливі
З тобою вдвох на цій землі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604913
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 07.09.2015
автор: геометрія