Бувають люди, як троянди з колючками,
Ззовні, як рози, пахучі і красиві,
А душу й серце ранять гострими словами,
Люди такі завжди самолюбиві !!!
Я, я, я, мені, мені лиш треба,
Велика гордість в кожному живе,
Але ж отямтесь, жити так нетреба,
Бо дуже сумно й гірко жить буде!!!
Сама ж людина доброю неможе бути,
Натура спорчена у кожного, як гниль,
Тому нам голос Божий, тихий треба чути,
Щоб із серденька свого геть забрать всю цвиль!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604793
Рубрика: Поема
дата надходження 06.09.2015
автор: Ліза Май