Мамо, я бачу мертвих людей
У вічно сірих, м'ятих костюмах
Вони тікають від світла у день
А вночі ночують у трунах
Мамо, не бачу веселих лиць
Вони убивці усіх емоцій
Їх руки горять від вічних молитви
шлунок від диявольських порцій
Мамо, втомився жити поруч
Для них я завжди буду ворожим
Не приймуть, та й не хотів ніколи
Ставати простим перехожим
В них згнилі руки, та мають силу
забери, залишилось пару хвилин
Вони уже тягнуться до шиї
Забери мене в сад мертвих рослин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2015
автор: Джек і холод