На розпутті посеред дороги.
Оббиті до крові босі ноги,
Блакитні очі малої дитини.
Світитись із середини.
Ангели падають вниз у піке,
А пекло прекрасне таке.
Згоріти у ньому, не залишитись.
Душею пришитись.
Пр
Одна умовна одиниця.
Не розбереш, де журавель, а де синиця.
І під пеленою
В тобі з головою.
Твоєї душі бездонна криниця
Не розбереш, де журавель, а де синиця.
Вір у найкраще.
Помирай ні за що.
Окраси життя привели у кут,
Всі орієнтири десь там, а не тут.
Не випускати руки із рук.
Нема запорук.
Не буде кінь сам залізати в уздечко.
Це паршиве, смердюче містечко
Обгризло глибоко, обпекло парами.
Відразливі шрами.
Пр
Коли ж перестануть картати себе?
Коли він до берега догребе?
У вільний космос злітай.
Живи! Літай!
Прокинутись хочеться, але ні.
Хоч правда смачніша від брехні,
Собі говорити, себе запевняти
Ніколи не буде набридати.
Пр
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2015
автор: smth