Ми всі щось втрачаємо.
І ще більше буде пізніш.
Ми втрачаємо і знаємо,
Пізніше буде гірш.
Майже, трішки щоб втратити розум,
Трішки, щоб загубити самого себе.
І велично кричить кривавий лозунг,
Підтримуючи своє надвелике цабе.
І кожен навколо горить,
І жага спалює все тіло.
І кожна наступна мить...
Нового фенікса душа не ожила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604156
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.09.2015
автор: Rocusan