І шепотіло листя перед сном..:
"Прощай..я відповім тобі пізніше..
Бо відправляюсь вдаль, в нови́й сезон,
Де буде, може, менш тепліше..
Тож бережи тепло, що у душі..
Бо я пове́рнусь, скоро , незабаром,
І знову прошепо́чу лиш вночі,
Що вдома..вже, я поруч, за порогом..!"
І дивно якось пта́хи танцювали,
І той танок такий був несерйозний..
Що день, що ніч,вони зовсІм не спали..
Напевно знали..-не буває пізно.
Ця несерйозність перевелася у сміх,
Танок легкий став, як ота пір'їнка,
Це й є життя..що має безліч втіх,
Дорогу.. й тільки правильні зупинки.
Нечутно більше шепоту..розтанув..
Та птиці танцювали свій танок,
Прийшло нове́ звучання - любо стало,
Нова́ пора, нови́й життєвий крок..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2015
автор: Валентина Капшук