Усі ми біомасса
Схожа по між собою
Та є одна прикраса
Що робить нас собою
Душа, невидима та прозора
Чи темна, чи кольорова
Душа, щаслива, а чи у горі
Чи є вона і ще в тобі ?
Усі ми клітини й заряди
Та різні в нас полюси
Одні невимовно самотні
А інші завши ,,на туси”
Тільки тінь зачиняє двері
Тільки тінь – рідна сестра душі
Так, як люстра звисає зі стелі
Так і ми вже самі не свої
Усі ми вельми схожі
Дивись в очей глибінь
Веселки сни погожі
Хай сяють звідусіль
Хурделить юне тіло
До старості крокує
Ще поки не замерзло
То ж пісню серця чує
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2015
автор: Андре Ільєн*