Забуті дотики дротами мідними
Ділили вічності за амплітудами,
І наші ніжності вразливо рідними
Робили покидьків із їх застудами.
Слова у грішності ставали звірами –
Надмір еротики, та мало грації.
Забуті дотики дротами мідними
Робили вічності дефібриляцію.
Забуті дотики лишали опіки
У наших пам'ятях, на наших спинах.
Якщо ми зрадили легким наркотикам,
Хтось стане попелом й зайде із тилу.
І все мінялося, і все стиралося,
Минуле – хрест, майбутнє – докори,
А час побавився, і так вже склалося –
Забули все, крім застуд і покидьків.
31.8.2015р,
Львів, трамвай №2.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603377
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.09.2015
автор: Лань.