Ну чого ви чекаєте?
Давайте нападайте.
Навіщо,очікуванням мучте
Скоріш розривайте
зубами,або подалі тікайте.
На мене ви дивитесь,
М'язами на сонці граєте.
Через очі,в душу зазираєте.
Що,очікуєте побачити там?
Хто сказав,що це я вам віддам?!
Без бою не здамся,
Перший згорить,в премені тепла.
Другого проткне,доброта моя.
Третього з ніг зіб'є жага до життя.
Четвертий і сам здогадався,що місця тут йому нема.
Зійшло сонце,розсіяло пітьму.
Першому в очі тепер я зазирну.
Я бачу лиш степ,
Пустий і безкайній.
Дрогий свої очі вже сам ховає.
Але саме сонце мені допомагає.
І розкритими його очі тримає.
Нема в них життя
І ніколи не буде.
Лиш тьма і розруха
В очах тих вогонь розбуде.
Третій спробував втікти,
Але не встиг ,
На сонячних променях його настиг.
В очі і цій тварюці,я зазираю.
Нічого крім смерті і темряви там не вбачаю.
Четвертий сам підставляє очі ті,
Пусті і чорні,
Все знову затягнуте в пітмі.
Не врятувати вже їх мені,
Та не зможу так я,
Сонце навчило мене всіх прощати.
Воно шепнуло:"Вже час їх відпускати..."
Сам собі вирішуй що то за звірі були,
І навіщо до тебе вони, прийшли...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603374
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 01.09.2015
автор: Каменяр