натирають міські асфальти
до блиску машинам шини,
мов полотня́ні за́прані рушники –
натирають до блиску чашки́-миски́
міські асфальти –
ревні прихильники гладенької чистоти –
мають багато роботи:
усім без розбору звання і чину
машинам
полірують-стирають шини…
шурхотять безугавно
сірих асфальтів за́прані рушники,
снують спритні авті́вки,
як розмаїті жучки –
легкі і проворні:
під сонцем і ліхтарями
лисніють боками,
наче полив`яні глечики –
сині, жовті, зелені, чорні,
плавно-обтічні,
ніби надсмоктані трохи льодя́ники…
котрі ж із них
дісталися відпочинку –
шикуються у рядки,
як на ми́сники
широкогорлі гле́ки…
попритулялися,
як на шнурку ластівки́ –
у темних порожніх салонах
волошко́ві пульсують во́гники:
із висоти вікна здається,
що пульсують живі серця
і ніби усім їм
щось одна́ково-гарне сниться…
31.08.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603362
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 31.08.2015
автор: Валя Савелюк