****

Так  срашно  заглядати  у  новини,
Не  знаючи  як  житимем  тепер.
Ми  підставляємо  свої  горбаті  спини,
Ми  рвемо  тіло,  не  шкодуючи  ребер.
Сьогодні    Україна,  як  невістка,
Непрохана,  набридлива,  чужа.
Застряла  всім,  немов  у  горлі  кістка,
Не  раз  у  спину  вже  отримала  ножа.
Усі  цураються  її,  ніхто  не  хоче  знати,
І  відвертають  погляди  від  зустрічі  її.
Коли  сини,  узявши  в  руки  автомати,
Гарячими  устами,  припали  до  землі:
«Якщо  прогнівали  ми  Бога,  хай  простить  нам,
Сліпі,  як  кошенята  віддтепер.
Святої  правди  в  очі  хай  крапне  грам,
Від  правди  з  нас  сьогодні  ще  ніхто  не  вмер.  »
І  не  відчувши  ні  від  кого  помочі  святої,  
Ніхто  з  них  зупинитись  вже  не  зміг.
Обіцяної  помочі  чужої,
Не  дочекались.  Огненний  батіг
Ворожої  країни  розмахався,
І  кров’ю  українською  маха.
Вбива  нещадно,  підло  підкрадався
Та  нечисть,  та  розручище  лиха.
І  як  не  сташно,  все  ж  ми  переможем.
Повернем  честь  і  поховаєм  зло.
Ніколи  вже  сусідам  не  поможем,
А  навпаки,  штовхатимем  із  запалом  на  дно.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603250
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 31.08.2015
автор: Antonina Vinnitskaya