Чудес на світі, кажеш, не буває ?
Це виправдальні вироки нікчем.
За ґратами вікна - блаженні двоє
Танцюють танґо просто під дощем.
І вже ходу гальмують перехожі.
Цікаві з вікон голови стирчать,
Принишкли та отерпли в насторожі,
Покинули каструлі, фільми й чат.
Усенький світ мов зала театральна
В причасті всепрощальному застиг.
Є Він, Вона, і мить оця вінчальна,
Де дощ - лиш декорація для них.
І марили, і плакали довкола.
Наповнював небесний Водолій
Серця, немов посудини Ґрааля
Терпки́м коктейлем споминів і мрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603138
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2015
автор: Віктор Ох