У кого був хребет у поклоні
Той і нині залізо кує
І спітнілі від страху долоні
Ворогам учорашнім сує.
Може приймуть до лав своїх знову,
Бо даремно марнується час…
У зрадливу вслухаюся мову,
І до болю жалію всіх нас.
Хто в сніги умерзав на Майдані
І від кулі у вічність полинув,
І героєм поліг в полі брані,
Але землю не зрадив, не кинув.
І сьогодні не завжди і ситий
А з позицій своїх ні на крок.
Щодоби, щогодини, щомиті,
Відчуває ворожий курок.
Тим, у кого хребет у поклоні,
Не завадило б запам’ятати,
Що усе бачать очі Господні,
За усе перед ним звітувати.
23. 08.2015р. Надія Таршин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603034
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2015
автор: Надія Таршин