Цей теплий серпень – Божа благодать:
Ласкаве небо і гаряче сонце.
Аж хочеться в природи запитать:
«Передосінній жарт чи просто сон це?»
У горобини кетяги рясні
Червоним соком наливають лона.
А клени, як неначе навесні,
У сонці пестять буйночубі крони.
Ілля у воду холоду пустив,
А літо знову хвилю нагріває.
І вранішній туман, як дим, густий
Іскристі роси в луках висіває.
О зупинися, уповільни біг,
Теплом сповита літня дивоказко!
Не обмани благих надій моїх.
Не йди назавжди. Залишись. Будь ласка!
Нехай заждуть осінні холоди –
Ще буде їхня черга заболіти.
О зупинися! Не іди, зажди! –
Я ще не встигла навтішатись літом.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2015
автор: Ірина Васильківська