Мене вже осінь вкрила листопадом,
Давно вплелась у коси сивина.
Та знаю я: зробить можна багато,
Лиш вірить треба: праця - дивина.
Тому завжди працюю я й шукаю,
І намагаюся нове пізнать.
Мріяти вмію, у думках літаю,
Терпіть умію, вірити і ждать.
І хоч роки у осінь мене кличуть,
І по ночах безсоння огорта.
Думки мої, як журавлі курличуть,
Й несуть мене у вирії життя.
Роки свої - не буду рахувати,
Переборю всі прикрощі буття.
Зумію я про себе нагадати,
І зрозуміть в чім суть життя.
Осінь моя вкриває мене чаром,
Іду вперед у майбуття.
Праця моя - найвища моя вдача,
В ній моя суть...І смисл життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602836
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 29.08.2015
автор: геометрія