Час життя цей чорно-білий,
кольорово-зозулястий –
розправляй, лелеко крила,
ти не хочеш Всесвіт мати.
Й тут тобі, в своїм гніздечку,
із дитя́точком погратись.
Кінь часу́́ грезе вуздечку,
Татуся забрали з хати...
Ти тепер за Татка й Матір –
скіль же раз терпів народе?
Як тепер нам жить і спати,
доки переходить броди?
Чорно-білі, зозулясті
думи плинуть у тумані...
Все нові й нові напасті,
ой куди ж звели геть мані*?...
*мані – значить на санскриті "коштовність"
29.08.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2015
автор: Променистий менестрель